 Час… Час, немов перевіряючи на міцність, піддає нас новим і новим  випробуванням. Немає нічого важливішого, ніж життя людини, а життя, яке віддане за свою Батьківщину, набуває величного сенсу. На Сході України гримлять вибухи і свистять кулі. Страшна звістка стукає у двері, викликаючи розпач і невгамовний біль у душах рідних та близьких, серця справжніх героїв завмирають, завмирають, як сама Україна, яка ридає в жалобі за своїх синів.
Сьогодні на нашу рідну землю прийшло нове лихо — біль утрат в зоні АТО та ООС. Ось уже шість років ми не можемо спати спокійно: знову гинуть найкращі українці, цвіт нації. Серед них — наші земляки, котрі не задумуючись пішли боронити кордони держави. Багатьом із них, на жаль, не судилося повернутися живими. Вони полягли навіки. Серед них учень, випускник загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №7 Тимощук Сергій Володимирович. Саме тут, у стінах рідної школи, де він разом зі своїми друзями навчався, змагався, бешкетував, сподівався і мріяв, 13 жовтня 2020 року, було відкрито меморіальну дошку на його честь.  
Тимощук Сергій Володимирович народився 16 вересня 1995 року у м.Славута. У загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів №7 навчався з 2001 року.
У 2010 році закінчив 9 класів і продовжив навчання у професійному закладі.
18-річним юнаком Сергій почав проходження служби у 80-тій окремій десантно-штурмовій бригаді. З початком збройної російської агресії проти України Сергій Тимощук у червні 2014 року разом зі своїм підрозділом був направлений в зону проведення антитерористичної операції. Брав участь в боях за Луганський міжнародний аеропорт, де у повному оточенні, без наземного сполучення, українські десантники тримали оборону з квітня 2014 року. 
Життя Сергія обірвалося у ніч з 31 серпня на 1 вересня 2014 року. Після 146 днів оборони, українські захисники вийшли з руїн аеропорту, знищивши при цьому декілька одиниць бронетехніки противника. Однак 31 серпня, захищаючи Україну від російського агресора, загинув десантник Сергій Тимощук.
Тривалий час солдат вважався безвісти зниклим. Родина загиблого бійця чекала шість років, аби поховати його на Батьківщині. І тільки нещодавно за допомогою декількох експертиз ДНК особу хлопця було встановлено.
Поховали Сергія у травні 2020 року на міському кладовищі із усіма військовими почестями. Він був щирим патріотом, який гідно виконував свій обов`язок, не ховався від смертельної небезпеки за спинами товаришів.
Указом президента України № 360/2020 від 27 серпня 2020р. «За особисту мужність, самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України», нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня посмертно.
Рішенням сесії славутської міської ради від 11 вересня 2020 року за № 1-55/2020 Тимощуку Сергію присвоєно звання «Почесний громадянин м.Славута» посмертно.
Почесне право відкрити пам’ятну дошку воїну, який виконав обов’язок перед Батьківщиною в зоні АТО – Сергію Тимощуку, було надане родині загиблого – матері Тимощук Марії Василівні, сестрам Тетяні та Людмилі, міському голові Василю Сидору та директору Славутської гімназії №7 Олександру Палію.
Трагедія родини Тимощуків — це трагедія нашої держави, міста, нашого навчального закладу. Допоки ми живі - житиме пам’ять про наших героїв. Сергій Тимощук з меморіальної дошки щодня зустрічатиме і проводжатиме поглядом здобувачів освіти, нагадуватиме кожному з нас, що він поклав життя, аби ми жили в мирній квітучій Україні. Вшанування його пам’яті – це не просто наш святий обов’язок, це наша шана і гордість за справжніх героїв.
Тобі я дякую, герою, за майбутнє,
за твою честь, відвагу та знання,
Бо через тебе Україна знову стане вільна.
Тобі я дякую, герою, за життя! | 
