За рекомендаціями О.Є.Марінушкіної
Як здійснювати психологічну підтримку дитини?
Скільки б років не було вашій або не вашій дитині, вона потребує підтримки з боку дорослого. Психологічна підтримка — один з найважливіших факторів, здатних поліпшити взаємини між дітьми й дорослими. Через брак або відсутність адекватної підтримки дитина відчуває розчарування й схильна до різних негативних вчинків.
Психологічна підтримка — це процес:
• у якому дорослий зосереджує увагу на позитивних сторонах і перевагах дитини з метою зміцнення її самооцінки;
• який допомагає дитині повірити в себе й свої здібності;
• допомагає дитині уникнути помилок;
• підтримує дитину при невдачах.
Часто, щоб навчитися підтримувати дитину, дорослим необхідно змінити звичний стиль взаємодії з нею. Насамперед, навчитися звертати увагу не на помилки й погану поведінку, а знаходити ті прояви дитини й учинки, які гідні похвали.
Як хвалити? Головний принцип — хвалити не особистість, а ті справи й учинки, які є правильними й гідними.
Підтримувати дитину — значить вірити в неї. Вербально і невербально дорослий повідомляє дитині, що вірить у її здібності й сили. Дитина потребує підтримки не тільки тоді, коли їй погано, але й тоді, коли в неї все добре.
Типовою пасткою підтримки є гіперопіка, що призводить до створення залежності дитини від дорослого, нав’язування нереальних стандартів, стимулювання суперництва із братами й сестрами та з однолітками. Це приводить тільки до переживань дитини, заважає нормальному розвитку її особистості.
Підтримувати можна й потрібно за допомогою окремих слів, доторкань, спільних дій, фізичної співучасті, виразу обличчя. Як показує практика, багатьом дорослим усе це робити важко, тому що в їхньому досвіді все це також відсутнє.
Цьому допомагає розвиток таких навичок:
• Розвиток ефективного стилю спілкування, рефлексивного слухання.
• Допомагати виражати різні почуття.
• Я-повідомлення.
• Способи подолання конфліктів.
• Пошук альтернатив.
Чия проблема?
У відносинах дорослих і дітей, як і в будь-яких інших, не все йде добре. Часом виникають проблеми й протиріччя. Першим питанням, яке повинен вирішувати дорослий при виникненні якої-небудь проблеми, є питання про те, чия саме це проблема.
Іноді проблема стосується тільки дитини або тільки дорослого, іноді вона має відношення до двох, трьох, залежно від того, чого один з них хоче домогтися від іншого, або проблема може стосуватися родини в цілому.
Для визначення того, чия саме це проблема, потрібно поставити перед собою або учасником такі питання:
• Чия це проблема?
• Кому з ким важко?
• Хто не може домогтися своєї мети?
Також необхідно пам’ятати:
1. У дитини виникає проблема внаслідок того, що не задоволено наявну в неї потребу. І це не проблема дорослого, тому що дитина своєю поведінкою жодною мірою не заважає йому. Приклад: Дмитрик плаче, що діти в класі не беруть його в гру; Світлана гнівається, що їй не вдається поставити ляльку на ніжки.
2. Потреби дитини задоволені, але її поведінка заважає дорослому задовольнити свої власні. Тоді можна говорити, що проблема виникає в дорослого. Наприклад: Олег довго одягається й не хоче йти з групи продовженого дня; Карина не хоче заходити в магазин, куди її кличе мама; Максим відмовляється вчитися читати.
Застереження для дорослих. Часто дорослі думають, що всі проблеми дітей є їх власними. Таке відношення є помилковим і навіть шкідливим для самої дитини. Якщо дорослі завжди будуть вирішувати проблеми дитини, то тим самим вони позбавляють її можливості пробувати свої сили в розв’язанні проблеми. Якщо проблема належить дитині, з боку дорослого досить: уважно вислухати, разом пошукати альтернативу, надати дитині можливість самій зіштовхнутися з наслідками її самостійної поведінки.
|